Загальна інформація про захворювання

Непритомний стан (синкопальний) – тимчасова втрата свідомості, що походить від порушення кровообігу мозку. Синкопе з’являється зненацька, без будь-яких неврологічних симптомів, з тривалістю до 1 хвилини. Синкопальний стан дитини може бути наслідком патологій серцево-судинної системи, збоїв метаболізму або порушенням інших факторів організму. Симптоматика непритомності зустрічається переважно у підлітковому віці. Для діагностування та призначення відповідного лікування при частих непритомності необхідно звернутися за допомогою до дитячої неврології. Близько 15% підлітків відчувають синкопальний або передсинкопальний стан. Різниця лише в тому як дитина при цьому контролює своє тіло: при непритомності втрачається контроль повністю, а при непритомності свідомість тіло контролює. Практично 80% непритомності не мають злоякісної природи, і пацієнти термінової госпіталізації не потребують. Інші 20% є наслідком проблем із неврології, кардіології, а також розладів психічного характеру.

Категорії непритомного стану:

Якщо враховувати можливі причини виникнення непритомності, фахівці класифікують на 3 основні категорії:

• рефлекторна непритомність – викликана порушенням функцій нейроругелятора (у рамки цієї категорії входять вазовагальний та ситуаційний непритомність);
• непритомність викликана стрибком артеріального тиску через пошкодження центральної нервової системи;
• Кардіогенні синкопе, спричинені патологією серцево-судинної системи, а також порушенням цілісності тканин серця.

Виникнення непритомності у підлітків, може бути пов’язане зі збоєм у роботі ендокринології, наприклад, стрибок цукру в крові і як результат – непритомність.

Що є причиною дитячих непритомності?

Викликати непритомність у дітей можуть такі природні фактори:

• киснева недостатність із-за тривалого кашлю, чхання або гри на духових музичних інструментах;
• психоемоційне навантаження;
• втома від сильних фізичних навантажень

Факторами частих синкопе в дитячому та підліткому віці можуть бути:

• зневоднення при різкому зниженні об’єму крові, що циркулює в організмі (при блюванні, діареї, високій температурі, синдромі підвищеного ацетону);
• збій у роботі вегетативної системи організму, та розвиток ортостатичної гіпотензії (в основному, зустрічається у дітей з хворобою ендокринної системи, ураженням спинного мозку, а також із проблемою аутоімунної нейропатії);
• розладами метаболічного характеру;
• ураження системи серця та судин (порок серця, ендокардит, міокардит); Найчастішими причинами непритомності у дитини є біль та страх.

Симптоматика непритомності:

Ланцюжок дії синкопе такий: переднепритомний етап, непритомність та постнепритомний етап. Кожен етап має ознаки.

При першій фазі дитина починає погано почуватися, починається помутніння свідомості і паморочиться в голові. Дитина не завжди встигає попередити оточуючих, тому що все відбувається дуже швидко. Рефлекси стають слабшими.

При другій фазі дитина стрімко почувається гірше і знепритомніє: з’являється блідість, дитина втрачає рівновагу, падає і приймає неприродну позу, шкіра покривається потом. Усвідомлення реальності пропадає. Близько хвилини необхідно для відновлення нормального стану дитини. Якщо випадок тяжкий – синкопе триває протягом 5 хвилин.

Завершальна фаза, постнепритомний, проявляється повільним проясненням свідомості. Як правило, дитина не пам’ятає самої непритомності, не може згадати як впала. Після непритомності дитина відчуває слабкість у тілі, м’язи болять, когнітивні функції знижені.

Якщо у дитини відбуваються часті непритомності, дитина вчиться їх відчувати заздалегідь і вже знає, коли настане непритомність або непритомність. Ця навичка майже завжди допомагає уникнути травм, тому що підліток встигає зайняти позу сидячи або лежачи, спертися на стіну.

Як діагностувати непритомність?

Для складання правильного лікування дитину діагностують і роблять збір медичних діагнозів на основі перевірки стану дитини. Лікар складає характеристику дитини збираючи всі важливі відомості про її життя: від особливості народження, розвитку змалку, вроджені захворювання, звички тощо.

Важливим є фізичний огляд дитини: перевірка серця та дихальних органів, огляд шкірного покриву, оцінка фізичного розвитку, рефлекторика. І, найголовніший етап – лабораторна та інструментальна діагностика. Саме на останньому етапі проводиться повна перевірка організму дитини:

• електроенцефалографія;
• комп’ютерна чи магнітно-резонансна томографія головного мозку;
• загальноклінічний та біохімічний аналіз крові; визначення рівня глюкози у крові.

При необхідності  огляду та перевірки підключають лікарів схожих напрямків. Якщо у дитини підтверджується поставлений діагноз – призначається необхідне лікування.